Хто придумав Дію: історія створення державного застосунку

Дія з’явилася не з повітря й не як ідея одного генія в гаражі. Це продукт політичної волі, швидких рішень команди й волонтерської IT-роботи в умовах, коли Україна тільки починала серйозно говорити про цифрову державу. Якщо коротко відповідати на запит «хто придумав Дію», то це команда Міністерства цифрової трансформації під керівництвом Михайла Федорова, яка втілила візію президента Володимира Зеленського.

У практиці я часто бачу, як люди шукають «батька» продукту — одну людину, яку можна поставити на п’єдестал. З Дією так не виходить. Тут переплелися політична ідея, брендинг, розробка, юридичні зміни і постійні оновлення під час війни. Нижче розберемо хронологію без прикрас і міфів.

Звідки взялася ідея «держави в смартфоні»

23 травня 2019 року на iForum у Києві новообраний президент Володимир Зеленський публічно заявив про намір побудувати «державу в смартфоні». Він говорив, що українець має мати можливість комунікувати з державою через телефон і навіть брати участь в управлінні. Це була не технічна специфікація, а політична рамка.

У червні того ж року Михайло Федоров (тоді ще радник президента) уже конкретизував плани: електронна ідентифікація в смартфоні, переведення більшості послуг онлайн. У серпні-вересні 2019-го створили Міністерство цифрової трансформації, а Федорова призначили віцепрем’єр-міністром — міністром цифрової трансформації. Саме з цього моменту ідея отримала інституційну опору і бюджетні (а точніше — грантові) можливості.

За спостереженнями тих, хто був усередині процесу, Мінцифра працювала більше як стартап, ніж як класичне міністерство. Маленька команда, швидкі ітерації, фокус на користувачі, а не на звітах.

Як з’явилася назва «Дія»

Бренд презентували 27 вересня 2019 року. Над ним працювали агентство Fedoriv і Spiilka design büro. На зустрічі розглядали кілька варіантів: ZGODA, ТВОЇ, OSTAP, SPRAVNO і DIYA. Останній спочатку розшифровували як DIY-Administration, але це звучало дивно.

Андрій Федорів згадував, що рішення приймали швидко. У фіналі залишилися два варіанти — «Дія» і «Турбо». «Турбо» добре передавав ідею швидкості отримання документів. Але хтось (за різними спогадами — сам Федорів або хтось із команди) сказав: «Дія — це держава і я». Після цього сумнівів майже не залишилося. Назва одночасно означає «дію» і розшифровується як «Держава і я».

Логотип вийшов максимально простим — напис у квадраті з округлими кутами. Дизайнери навмисно відмовилися від складних символів, щоб знак працював і на екрані телефону, і на білборді.

Хто реально писав код першої версії

Мобільний застосунок на старті зробили волонтери українського офісу EPAM Systems. За різними оцінками, у проєкті брали участь понад 35 фахівців, більшість працювали віддалено. Один із лідерів команди бізнес-аналізу Роман Сахаров пізніше розповідав, як збирали першу пілотну версію.

Спочатку планували зробити акцент на вебпорталі. Але на одній із ранніх зустрічей Михайло Федоров запропонував паралельно розробляти і застосунок. Так з’явився мобільний продукт. 16 грудня 2019-го відкрили бета-тест — тоді в телефоні можна було побачити цифрове посвідчення водія і техпаспорт. Офіційна презентація відбулася 6 лютого 2020 року за участю вищого керівництва держави.

Важливо розуміти: EPAM не «винайшов» Дію. Компанія виступила технологічним партнером на волонтерських засадах. Продуктове бачення, юридична рамка, інтеграція з реєстрами і подальший розвиток — це вже зона відповідальності Мінцифри та пізніше створеного Державного підприємства «Дія».

Як розвивалася Дія після запуску

У перші місяці застосунок швидко набрав користувачів. До кінця 2020-го їх було вже кілька мільйонів. Поступово додавали нові документи: ID-картку, закордонний паспорт, студентський квиток, потім страховий поліс, довідки. У жовтні 2020-го провели Diia Summit і показали оновлення «Дія 2.0» — більше послуг на порталі, можливість ділитися документами одним дотиком.

Юридично важливим кроком стало прирівнювання цифрових документів до паперових. Україна стала однією з перших країн, де електронний паспорт має таку ж силу, як фізичний (у межах країни).

Під час повномасштабної війни Дія отримала нові функції: єПідтримка, єВідновлення, військові облігації, можливість повідомити про пошкоджене майно, сервіси для ВПО. Команда швидко реагувала на запити людей, які опинилися в критичних ситуаціях.

Хто зараз відповідає за продукт

Сьогодні над Дією працюють дві основні команди: співробітники Міністерства цифрової трансформації (розвиток послуг) і команда Державного підприємства «Дія» (продуктова частина, те, що користувач бачить у застосунку). Кожна — близько трьох десятків людей плюс залучені підрядники і донори. Основне фінансування на старті йшло через міжнародну технічну допомогу (USAID, швейцарські та британські програми). Державний бюджет підключався пізніше.

У 2024 році код Дії частково відкрили під ліцензією EUPL. Це дозволило іншим країнам вивчати підхід і навіть адаптувати рішення. Естонія, наприклад, створила свій mRiik на базі українського досвіду.

Чому немає одного «винахідника»

Якщо спробувати назвати конкретних людей, то картина така:

• Володимир Зеленський — політична рамка «держави в смартфоні».
• Михайло Федоров — ідеолог, міністр, людина, яка тримала темп і не давала процесу застрягти в бюрократії.
• Команда Fedoriv — бренд і неймінг.
• Волонтери EPAM — перший працюючий код і архітектура.
• Мстислав Банік та інші продуктові лідери Мінцифри — розвиток послуг.
• Сотні людей з різних міністерств, реєстрів, банків і IT-компаній, без яких інтеграції просто не запрацювали б.

У практиці я помічав, що саме ця «розмитість» авторства і є сильною стороною. Дія не стала особистим проєктом однієї людини, який може зникнути разом із нею. Це державна інфраструктура, яку підтримують різні команди.

Типові міфи, які варто розвіяти

Міф перший: «Дію зробили за державні гроші в 2019–2020». Насправді на старті майже все трималося на грантах і волонтерстві. Держава підключилася пізніше.

Міф другий: «Це просто клон естонських рішень». Естонія дійсно була орієнтиром, але українська Дія пішла далі в мобільному досвіді і швидкості запуску нових послуг під час війни.

Міф третій: «Все працює ідеально з першого дня». Ні. Були збої, проблеми з реєстрами, скарги на UX. Команда постійно допилювала продукт. Саме тому зараз у застосунку десятки послуг і понад 20 мільйонів користувачів.

Що це означає для звичайного користувача

Дія — не магія і не чорна скринька. Це результат кількох років роботи, політичної підтримки на найвищому рівні й готовності IT-спільноти працювати на волонтерських засадах. Коли ви відкриваєте застосунок і бачите паспорт чи реєструєте ФОП за 15 хвилин, ви користуєтеся наслідком рішень 2019–2020 років і тисяч годин роботи людей, чиїх імен ви, швидше за все, не знаєте.

Якщо хочете глибше розібратися в історії — дивіться інтерв’ю з Михайлом Федоровим, матеріали на офіційному сайті Мінцифри та відкритий код на GitHub. А найкращий спосіб «перевірити» Дію — просто користуватися нею для реальних послуг. Тоді стає зрозуміло, наскільки далеко Україна просунулася від черг у довідкових віконцях.

Наступний логічний крок — перевірити, які саме послуги вам уже доступні в застосунку, і спробувати одну з них. Це і є найкраща відповідь на питання, хто придумав Дію: ті, хто зробив так, щоб держава стала зручнішою саме для вас.