Цифри про кількість українців сьогодні звучать по-різному — від майже сорока мільйонів за міжнародними оцінками до менш як тридцяти на підконтрольній території. Це не просто статистика. За кожним числом стоять реальні люди, які або залишилися, або були змушені шукати безпеку за кордоном.
Станом на середину 2026 року експерти Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України оцінюють населення на підконтрольній уряду території в межах 28–29 мільйонів. Спільна оцінка з Держстатом зупиняється близько 29 мільйонів із похибкою в кількасот тисяч. Це результат війни, природного скорочення та масової міграції.
Водночас за межами країни перебувають мільйони громадян. Частина — тимчасові біженці, частина — представники давньої діаспори. Разом вони формують картину, яку неможливо описати однією цифрою.
Населення України на підконтрольній території
До повномасштабного вторгнення оцінка населення України становила близько 42 мільйонів. Після 2022 року ситуація змінилася кардинально. Офіційний перепис не проводився, тому демографи працюють із даними мобільних операторів, Пенсійного фонду, реєстрів Мін’юсту, шкільних баз та системи eHealth.
За розрахунками Інституту демографії, на підконтрольній території зараз проживає 28–29 мільйонів людей. Директорка інституту Елла Лібанова неодноразово підкреслювала: цифра 29 мільйонів — це спільна оцінка з Держстатом, із можливим відхиленням у 300 тисяч. Порівняно з початком 2025 року населення скоротилося приблизно на мільйон, і основною причиною стало природне зменшення, а не лише виїзд.
Населення старіє: є кому вмирати, немає кому народжувати. Саме ця формула найкраще пояснює поточну динаміку.
Міжнародні організації, зокрема ООН, дають вищі цифри — близько 39,5 мільйонів на середину 2026 року. Вони враховують і території, які тимчасово не контролюються Україною. Тому розбіжність у даних — не помилка, а різниця в методології та географічному охопленні.
Народжуваність і смертність: співвідношення 1 до 3,5
За перше півріччя 2026 року в Україні зареєстровано 73 292 народження. Це на 16 % менше, ніж за той самий період 2025 року, і майже вдвічі менше порівняно з довоєнним 2021-м. Щомісяця зараз народжується близько 12 тисяч дітей. Десять років тому цей показник перевищував 30 тисяч.
Смертність за ті ж шість місяців склала 259 853 випадки. Це перше зростання за останні п’ять років — на 4 % порівняно з 2025-м. Співвідношення смертей до народжень досягло 3,5–4 до одного. У прифронтових регіонах ситуація ще гостріша: у Донецькій області на одну новонароджену дитину припадає майже 19 померлих, у Херсонській — 14.
| Показник | Перше півріччя 2026 | Перше півріччя 2025 | Перше півріччя 2021 |
|---|---|---|---|
| Народження | 73 292 | близько 87 000 | 133 457 |
| Смерті | 259 853 | близько 249 000 | 349 042 |
| Співвідношення | 3,55 | близько 2,9 | 2,6 |
Дані Міністерства юстиції, опрацьовані Опендатабот, показують: лідерами за народженнями залишаються Київ, Львівська, Дніпропетровська та Одеська області. Найбільше смертей фіксують у Дніпропетровській області та столиці. Ці цифри підтверджують, що природне скорочення населення вже давно стало головним фактором демографічної кризи.
Скільки українців за кордоном
Станом на квітень 2026 року за межами України (без урахування Росії) перебувало близько 5,76 мільйона громадян, які виїхали через війну. Понад 5,2 мільйона з них — у країнах Європи. За оцінками Центру економічної стратегії, на кінець 2025 року ця цифра становила приблизно 5,6 мільйона.
Найбільші громади сформувалися в Німеччині (понад 1,28–1,42 мільйона) та Польщі (близько 987 тисяч). Далі йдуть Чехія (близько 385 тисяч), Іспанія та Велика Британія (понад 260 тисяч кожна). У Німеччині станом на травень 2026 року було зареєстровано понад 1,42 мільйона громадян України.
Окремо варто враховувати внутрішньо переміщених осіб. За даними Міжнародної організації з міграції, у червні 2026 року їх налічувалося близько 3,9 мільйона. Більшість із них уже понад два роки живуть не вдома. 87 % таких сімей змушені економити навіть на базових потребах.
Українська діаспора у світі
Історична українська діаспора значно більша за військову хвилю. За різними оцінками, поза межами України проживає від 15 до 20 мільйонів людей українського походження. Це четверта частина всього етносу.
Найчисельніші старі громади — у Канаді (близько 1,3 мільйона) та США (понад 1 мільйон). Саме вони формували культурні осередки, політичне лобі та бізнес-мережі задовго до 2022 року. Нова хвиля біженців додала динаміки, але не замінила давню діаспору. У Польщі, Німеччині та Чехії зараз поєднуються обидві групи — і старі трудові мігранти, і ті, хто виїхав після повномасштабного вторгнення.
Українці за кордоном уже не лише отримують допомогу. Вони створюють бізнеси, платять податки і формують нову економічну присутність своїх громад у приймаючих країнах.
Що чекає далі
Прогнози Інституту демографії на 2040–2050 роки залишаються стриманими. Без повернення значної частини біженців і без зростання народжуваності населення може скоротитися до 25–28 мільйонів. Стратегія демографічного розвитку до 2040 року, ухвалена урядом, визнає цей ризик і закладає заходи з підтримки сімей, повернення громадян і залучення мігрантів.
Ключове питання — чи повернуться ті, хто зараз за кордоном. Опитування показують, що близько половини біженців досі розглядають можливість повернення, але головними умовами називають безпеку, житло і роботу. Чим довше триває війна, тим сильніше люди вкорінюються на новому місці.
Демографічна картина України 2026 року — це не лише втрати. Це також історія стійкості. Мільйони людей, які залишилися, продовжують працювати, народжувати дітей і відбудовувати країну. Мільйони, які виїхали, зберігають зв’язок і підтримують тих, хто вдома. Точна кількість українців сьогодні залежить від того, як ми рахуємо — за місцем проживання чи за ідентичністю. Але одне залишається незмінним: кожна цифра — це конкретне життя, яке варто берегти.
