Коли боєць потрапляє до госпіталю з пораненням, або родина дізнається про зникнення безвісти, система державної підтримки часто працює повільно й фрагментарно. Саме тут з’являється патронатна служба — структура, яка бере на себе супровід військовослужбовця та його близьких від першого повідомлення до повного відновлення чи гідного прощання.
З 1 жовтня 2024 року штатні патронатні служби діють у всіх бойових бригадах Збройних Сил України. Їх створили на основі досвіду підрозділів, які вже багато років самостійно вибудовували таку систему. Найвідоміший приклад — «Янголи» Третьої окремої штурмової бригади, де показник повернення поранених у стрій сягає 85 %.
Сьогодні патронатна служба — це не просто «соціальний відділ». Це команда, яка їздить тисячі кілометрів, вирішує бюрократичні лабіринти, організовує лікування, реабілітацію, протезування, допомагає родинам загиблих і працює з тими, хто повернувся з полону. Розберемо детально, чим саме вона займається і як влаштована її робота.
Історія появи та офіційне впровадження
Патронатні служби в українському війську з’явилися не згори, а знизу. У 2014 році, коли формувався батальйон «Азов», Олена Толкачова («Гайка») разом із кількома волонтерами почала опікуватися пораненими добровольцями. Тоді держава ще не мала механізмів швидкого супроводу. За роки АТО/ООС і повномасштабної війни ця ініціатива перетворилася на повноцінний військовий підрозділ із власним благодійним фондом.
У серпні 2024 року Головнокомандувач ЗСУ затвердив концепцію впровадження соціального супроводу. З жовтня того ж року в кожній бойовій бригаді з’явилися штатні посади. Кількість місць збільшили з трьох до десяти, а пріоритет при комплектуванні віддали людям з інвалідністю та тим, хто повернувся з полону. Так система, яку роками будували окремі підрозділи, стала стандартом для всієї армії.
На початку 2025–2026 років патронатні служби вже працюють у більшості бригад. Деякі з них, як у 46-й окремій аеромобільній бригаді ДШВ, за рік долають понад 100 тисяч кілометрів, відвідуючи поранених по всій Україні.
Основні напрями роботи патронатної служби
Робота патронатної служби поділяється на кілька чітких блоків. Кожен має свої алгоритми, відповідальних і конкретні результати.
Супровід поранених
Це наймасовіший і найскладніший напрям. Щойно боєць потрапляє до медичного закладу, патронатна служба бере його «під крило». Представники служби:
- відстежують місцеперебування військовослужбовця в госпіталях і реабілітаційних центрах;
- допомагають з направленням на військово-лікарську комісію (ВЛК) та медико-соціальну експертну комісію;
- координують лікування, шукають спеціалізовані клініки, організовують протезування;
- підтримують зв’язок із родиною, щоб близькі завжди знали актуальний стан.
У «Янголах» цей процес відпрацьований до дрібниць. Команда знає, в яких закладах найкраще працюють із певними травмами, як швидко отримати необхідні документи і як мотивувати бійця не здаватися. Саме тому більшість їхніх підопічних повертаються до служби навіть після важких поранень.
Робота з родинами загиблих
Коли надходить повідомлення про загибель, патронатна служба бере на себе організацію всього процесу. Вони:
- контролюють правильність і своєчасність офіційного сповіщення;
- організовують транспортування тіла;
- допомагають із похованням, документами, виплатами;
- забезпечують психологічну підтримку родини.
У багатьох бригадах служба самостійно везе тіло, не чекаючи державних структур. Це пришвидшує процес і зменшує додатковий стрес для близьких.
Підтримка сімей зниклих безвісти та полонених
Цей напрям потребує особливої чутливості. Патронатники збирають усі можливі дані — фото, опис зовнішності, особливі прикмети, інформацію про здачу ДНК. Вони допомагають родинам правильно взаємодіяти з уповноваженими структурами, контролюють відкриття кримінальних проваджень і передають необхідні матеріали. Водночас служба підтримує постійний контакт із сім’ями, щоб ті не залишалися наодинці з невідомістю.
Робота з ветеранами та родинами чинних військових
Патронатна служба не закінчує роботу після повернення бійця зі шпиталю. Вона допомагає з оформленням статусу особи з інвалідністю, пільг, працевлаштуванням. Окремий блок — підтримка сімей діючих військовослужбовців: консультації, допомога з документами, організація зустрічей.
| Напрям роботи | Основні завдання | Хто залучений |
|---|---|---|
| Поранені | Супровід лікування, ВЛК, реабілітація, протезування | Медичні куратори, логісти |
| Загиблі та родини | Сповіщення, поховання, виплати, психопідтримка | Відділ роботи із загиблими |
| Зниклі та полонені | Збір даних, комунікація з родинами, супровід обмінів | Спеціалісти з розшуку |
| Ветерани | Оформлення статусів, адаптація, працевлаштування | Соціальні працівники служби |
Дані узагальнені на основі публічних матеріалів Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генштабу ЗСУ та досвіду «Янголів».
Як працює патронатна служба на практиці
Уявіть типовий день команди патронатної служби. Два-три екіпажі виїжджають у різні регіони. Один відвідує поранених у київських і львівських шпиталях, інший їде в Дніпро чи Одесу. Паралельно в штабі обробляють запити родин, готують документи, координують з госпіталями.
У 46-й бригаді ДШВ за 2024 рік такі екіпажі відвідали понад 500 військовослужбовців. У «Янголах» команда налічує близько 40–50 людей, серед яких є і військові, і цивільні фахівці. Вони працюють із тисячами бійців і їхніми родинами.
Окремий важливий момент — фінансування. Штатні патронатні служби отримують підтримку від держави, але багато додаткових витрат (спеціальне лікування, протези, транспорт) покривають благодійні фонди. «Янголи» мають власний фонд, який збирає кошти саме на ці потреби.
Хто працює в патронатній службі
Пріоритет при комплектуванні віддають тим, хто сам пройшов через поранення чи полон. Це логічно: людина, яка знає систему зсередини, краще розуміє, що потрібно бійцю. Також залучають психологів, юристів, логістів, медичних кураторів.
У багатьох бригадах патронатна служба тісно співпрацює з групами психологічного відновлення та медичними ротами. Це дозволяє не дублювати функції, а доповнювати одна одну.
Проблеми, з якими стикаються патронатники
Навіть добре налагоджена система має виклики. Найчастіше патронатні служби нарікають на:
- повільний обмін інформацією між різними структурами (госпіталі, ТЦК, поліція, органи розшуку);
- брак актуальних даних про місцеперебування зниклих безвісти;
- бюрократичні перепони при оформленні інвалідності та виплат;
- емоційне вигорання працівників, які щодня працюють із тяжкими історіями.
Саме тому «Янголи» та інші досвідчені служби активно навчають новостворені підрозділи. Вони проводять семінари, діляться алгоритмами, допомагають вибудувати внутрішні процеси.
Чому патронатна служба важлива для армії
Боєць, який знає, що його не кинуть у разі поранення, воює впевненіше. Родина, яка отримує швидку і чесну інформацію, менше піддається паніці та маніпуляціям. Система, у якій 85 % поранених повертаються в стрій, економить ресурси держави і зберігає бойовий досвід.
Патронатна служба — це частина переходу армії від «людини як ресурсу» до «людиноцентричної» моделі. Вона показує, що турбота про своїх — не слабкість, а умова боєздатності.
У 2026 році система продовжує розвиватися. У багатьох бригадах уже працюють повноцінні відділи, а досвід «Янголів» стає методичною базою для всієї армії. Якщо ви військовослужбовець або член родини і потребуєте допомоги — звертайтеся до патронатної служби своєї частини. Якщо хочете долучитися — багато підрозділів шукають мотивованих людей, які готові працювати з найскладнішими історіями.
Патронатна служба не замінює державну систему повністю. Вона робить її людянішою, швидшою і ефективнішою. І саме це сьогодні потрібно українському війську найбільше.
